Шестаков Дмитро Віталійович

Шестаков Дмитро Віталійович народився у місті Краматорськ Донецької області 12 вересня 1993 року. 

Дмитро навчався в 23 школі, потім вступив до Донбаської державної машинобудівної академії.
Після двох років навчання вирішив відгукнутись на пропозицію про роботу та став фахівцем фірми «Комп’ютер Про».

2013-го був призваний на строкову військову службу, де його і застав початок війни в 2014 році.

Підрозділ внутрішніх військ, в якому служив Дмитро, охороняв хімзавод в Рубіжному. Весною 2014-го частина Дмитра була фактично заблокована на складській території, де несла охоронну службу.

Головним завданням військових було, попри все, не допустити вивезення вибухівки.

Дмитро з честю пройшов це випробування, разом з побратимами вони виконали завдання, незважаючи на напівголодний пайок та відсутність ротації.
Демобілізували Дмитра лише в 2015-му після двох років служби в армії.

Повернувшись до Краматорська, Дмитро більш за все мріяв про спокійне та мирне життя.
Він знову почав працювати в комп’ютерній фірмі, одружився, став батьком сина.

Вранці 24 лютого 2022 року, почувши перші вибухи та дізнавшись про напад росії, Дмитро точно знав, що треба робити. Відвіз сім’ю до передмістя Краматорська, а сам зібрав необхідні речі та прийшов у військкомат.

Його розподілили до Краматорського прикордонного загону. Військова частина пересувалася територією країни залежно від обстановки, що склалася, брала участь у численних боях.
Побратими Дмитра цінували його як надійного товариша, друга, з яким можна було розділити і радість, і горе. «Таких світлих людей, як Дімка, не буває… Він найкращій з нас, недарма позивний його Святий».

Дмитро Шестаков загинув 22 жовтня під час ворожого мінометного обстрілу. Його тіло не одразу вдалося вивезти з місця загибелі, але у результаті бойові побратими зробили все, що змогли, і повернули Героя додому «на щиті».
У Дмитра залишилися люблячі його дружина, маленький син, брат, мати та батько.

Вічна Слава Герою!