Блонський Денис Васильович

Блонський Денис Васильович, народився 20 квітня 1994 року в місті Полонному, проживав у селі Буртин, Хмельницької області. Українець, громадянин України.

У 1999 році пішов до першого класу Буртинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, в якій навчався три роки. 

З 2002 по 2010 роки навчався в Полонському ліцеї № 7 імені М. Сливки, де одержав атестат про середню освіту.

У липні 2010 року вступив до Понінківського професійного ліцею, де  навчався за спеціальністю "Муляр. Штукатур" з 2010 року по 2012 рік. 

Після закінчення навчання їздив по заробітках. Працював в Києві на будівництві.

Потім працював у Вінниці, де і познайомився з своєю дружиною Марією. 

Одружився Денис 10 травня 2016 року на Блонській Марії Романівна. Після одруження 29 вересня 2016 року народився син Блонський Данило Денисович. 

Денис продовжував їздити на підробідки, з хлопцями з сусідніх сіл проводили будівництво нових, сучасних елеваторів. Дуже любив свою сім'ю, проводили разом вільний час за настільними іграми, спільною працею та подорожами. Любив проводити час із сином, навчав його новому та цікавого: разом ходили на риболовлю, майстрували та стріляли з луків. Навчав кататись на велосипеді. Забезпечував свою сім'ю всім необхідним.

 Денис був призваний на військову службу по мобілізації 11 січня 2023 року. Без вагань став на оборону України.

Пройшовши підготовку 50 днів на Рівненському полігоні, та 7 днів в Коломиї. Був зарахований до 10 ОГШБ «Едельвейс». 

Наш Герой був солдатом кулеметником 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини А4267. Позивний обрав собі "Буль-буль". Разом із побратимами із честю та гордістю боронив цілісність нашої Держави в Бахмутському районі Донецької області.

Був життє радісним не зважаючи на те пекло яке було навколо. Підтримував та допомагав, завжди був готовий прийняти  на допомогу побратимам в будь якій ситуації, навіть ризикуючи своїм життям. Тримав лінію оборони на нулі. Були такі випадки що вони були на нулі більше 30 діб без підсилення та заміни, без нормальної їжі та змоги помились і переодітись. Але не зважаючи на це Денис тримався гідно і якби не було важко захищав із побратимами пліч-о-пліч нашу державу. Завжди старався підняти бойовий дух собі і побратимам, підбадьорював та намагався вірити в краще. Вірив у перемогу та в те що повернеться до своєї сім'ї. Яка дуже  чекала на повернення тата та коханого чоловіка з перемогою. 

Не зважаючи на труднощі він ніколи не жалівся що щось не так, старався підтримати та підбадьорити, що Перемога зовсім скоро ще трішки і повернусь. Будував разом із сином плани на майбутнє... Розпитував за його навчання та досягнення.

Загинув Блонський Денис Васильович 19 лютого 2024 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Миколаївка, Бахмутського району, Донецької області.Загинув захищаючи Батьківщину.

 Похований Блонський Денис Васильович в м. Полонне на Алеї Слави.

В Дениса залишилась дружина – Блонська Марія Романівна, син –Блонський Данило Денисович, мама – Сінчук Людмила Володимирівна, та дві сестри.

Денис за особливу мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку був нагороджений посмертно орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Указ президента України ✓353/2024 від 17 червня 2024 року.

А також отримав нагрудний знак Учасника бойових дій.

Денис був люблячим чоловіком та сином, найкращим батьком для свого сина. Вірним другом для побратимів та друзів та дуже хорошою людиною. Старавсь нікого не образити та всім допомогти! Таким залишиться назавжди в нашій пам'яті. Вічна пам'ять та слава Герою!!