Тимців Іван Андрійович

Десантник Тимців Іван, позивний»Австрієць», загинув 14 серпня 2022 року на териконах Соледару виконуючи бойове завдання.
Старшому солдату було 31рік.
Іван народився 19 січня 1991 року у місті Львові. Навчався в ліцеї # 46 ім. Вʼячеслава Чорновола.
З 2006 по 2010 р. навчався в технічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка».Після закінчення коледжу продовжив навчання в інституті телекомунікацій,радіоелектроніки та електронної техніки.
Ще будучи студентом активно брав участь у різних заходах вшанування памʼяті Українських Героїв.
-Згадуючи про Івана,я завжди бачу перед собою надзвичайно добру,відповідальну,порядну,цілеспрямовану,чесну і працьовиту людину, такі люди, як він залишають по собі тільки світло й тепло- розповідає куратор групи Роман Мазяр.
Іван був одним з організаторів Львівського Євромайдану та учасником Революції Гідності в Києві.
Він брав активну участь у спортивно- вишкільних таборах та навчаннях, зокрема які проводила ВГО «Сокіл», такі як зліт на «Маківці»,»Яворина»,»Веренецький перевал» а також військово-практичні навчання по стрільбі та поводженню з вогнепальною зброєю.
-Іван, так само як і я, любив Карпати. Природа і гори були для нього другим домом.Ходити з ним у походи завжди було цікаво,бо його душа там жила , згадує товариш Андрій Пшик.
Іван Тимців брав активну участь у благодійних аукціонах, відвідував сиротинці. З 2014 року активно волонтерив, допомагав українським бійцям.
У 2015 році вирушив до зони АТО у складі батальйону «Карпатська Січ».Воював у Пісках під Донецьком, та повернувся на навчання.
Проходив навчання (військова кафедра) академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.
З 24 лютого 2022 року добровільно став на захист України у складі 80 ДШБ. Вже з 27 лютого брав участь у боях за визволення м.Вознесенська.Пізніше був у гарячих точках Миколаївщини,Херсонщини,Донеччини.Спочатку був у групі вогнепальної підтримки а згодом переведений в аеророзвідку.
-Іван завжди був готовий до виконання важливих завдань, підтримував побратимів і був для них прикладом мужності і відданості. Це гідний, мужній і справжній Син України. За честь було боронити нашу країну пліч о пліч з такою людиною- згадує побратим Олександр.
23.12.2022р.нагороджений орденом «За мужність ||| ступеня» посмертно.
26.06.2024р.відзнакою»Почесний знак Святого Юрія»
Поховали захисника на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань «Марсове поле»
У Івана залишились батьки, кохана дівчина, тітка, дядько, двоюрідні брати та сестра, друзі, побратими.
Вічна пам’ять та шана Герою України навіки вічні.