Радько Віктор Миколайович
Народився 05.06.1973р. у селі Радьківка Сумського району Сумської області. Батько-Радько МиколаІванович тракторист-комбайнер, мати-Радько Ганна Олексіївна-молодша медична сестра. Був найменшою дитиною в сім'ї, де було троєдітей. Завжди верховодив однолітками, говорив, що народжений бути лідером. Віктора привчали батьки до праці, були вимогливими і до себе, і до дітей. Усвідомлюючи, що батькам нелегко, він з 14 років підробляв у колгоспі, щоб допомогти родині. У 6 років самостійно розібрав і зібрав батьків велосипед, тоді й розпочалася його тяга до механіки. Завжди любив майструвати з металу, вигадував різні пристосування для полегшення праці інших. Цікавився нумізматикою, фотографією, технікою. Захоплювався лижами, мав 1-й дорослий розряд. Був усебічнорозвиненим. Дуже любив котів: і плямистих, і чорних, і рудих, і однооких, і безхвостих, не міг пройти повз них.
З 1980р. до 1990р.навчався у Стецьківській ЗОШ. До 5 класу був відмінником. Улюбленими уроками були фізика та математика. Завжди говорив, що фізику потрібно вивчати, бо вона навколо нас і потрібна нам у всьому - навіть у побуті. Завжди мав гарні стосунки з однокласниками. Після школи отримав робочу спеціальність-«токар» в АТ «Сумськемашинобудівне НВО».
З 1991р. по 1993р. служба у Збройний силах.
У 1999 році вступив до Сумськогонаціонального аграрного університету, де здобув вищу освіту за спеціальністю «інженер-механік».
З 1993р. по 2003р. працював на різних підприємствах: охоронна фірма, завод «Центролит», АТ «Сумський молочний завод»
З 2003р. по 2015р.працював токарем та майстром котельно-зварювальної ділянки в АТ «Сумськемашинобудівне НВО» в цехах №№17,24,34.
З 2015р. до 2017р. працював токарем у республіці Польща в м. Щецин на механічному заводі «Bumar-Hydroma S.A.», де його роботу високо цінувало керівництво. У Польщі об'єднав навколо себе інших українців. Про нього тепло відгукуються друзі і з Дніпра, і з Запоріжжя, і з Миколаєва, і з Луцька. Його особистий рекорд по якості та швидкості обробки великих валів ніхто з працівників так і не побив. Завжди працював на совість. Постійно говорив: "Не можу щось робити наполовину. Вже якщо працювати-то працювати, а відпочивати-то відпочивати".
З 2018р. по січень 2023р.працював токарем в ТОВ «Сумськийнауково-впроваджувальний центр «Укртехмаш», де якісно виконував складну роботу. У робот ізавжди був відповідальним. І якщо щось обіцяв, то неодмінно виконував.
Проживав в с. Стецьківка Сумського району. Одружився 1995 року. В 2000 році народився син Олексій , а 2011 року на світ з'явився син Максим. Родина була дружна. Сім'я і діти були завжди на першому місці. Він постійно брав усю складну і важку роботу на себе, був відповідальним. Намагався приділяти максимум уваги родині, робив якісь сюрпризи, подарунки, виїзди на природу та відпочинок, любив тихе полювання за грибами. Сім'ю свою обожнював, говорив, що ценайкращий час його життя. Дітибули для ньоговсім. Не мігвідмовитидітямні в чому, і по максимуму намагавсячимосьбалувати, хочаміг і посварити. Завжди казав, що в нього в дитинстві цього не було, то нехай буде у дітей. Дуже любив життя і намагався жити тут і зараз, був швидкий у всіх сферах життя, наче у нього було дуже мало часу. Віктор був єдиним помічником і порадником для своєї родини, для літньої мами, для сестри. Востаннє приїздив додому сюрпризом в квітні 2023 року, на 3 дні, на день народження меншого сина.
Війна застала вдома. Довго не міг зрозуміти, чим може бути корисним. Ремонтував авто для ЗСУ, виготовлявна токарному станку різні вироби і деталі для воїнів. Постійно донатив на ЗСУ, мав звичку щось смачне завозити хлопцям на блок-пости. Влітку 2022 року отримав повістку, але при проходженні медичної комісії був визнаний обмежено-придатним, а 30 січня 2023 року був призваний до лав ЗСУ. Мав звання "молодший сержант". Отримав спеціальність «Старший оператор-навідник» на далекобійному кулеметі Браунінг, в бойовій машині піхоти «Макс Про» . Говорив, що машина гарна, витримує міни, але якщо снаряд зверху, то я буду першим. Додатково пройшов навчання на оператора БПЛА. Мав позивний «нолік», обрав його, щоб сину було приємно, бо це його «нік» в грі. Ніяких подробиць ніколи не говорив. Взагалі був небагатослівний. В нього завжди було "все добре". Боронив нашу землю на Сході нашої країни. Під час перших днів контрнаступу 5 червня 2023 року, на своє 50-річчя, отримав тяжке вибухове поранення, від якого загинув на полі бою 6 червня 2023 року. Це сталося поблизу села Рівнопіль Великоновосілківського району Донецької області. Цей населений пункт звільнили майже через місяць, після тяжких боїв. Похований захисник на центральному кладовищі с. Стецьківка Сумського району Сумської області. Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми»
Віктору завжди боліла Україна. Він був патріотом, ніколи не ховався за чужими спинами, завжди намагався бути першим. Говорив, що якщо не я, то хто. Якщо зараз не зупинимо цих орків, то вони прийдуть в нашу хату, по наших жінок і дітей. Що прийде час і до зброї станемо усі, як в ізраїльській армії, інакше Україну не втримаємо. Для рідних і знайомих він найкращий, найдобріший, найсміливіший. Він завжди в наших серцях.
